Бартон Біггс в молодості, навчаючись в Yale University, подавав надії як автор коротких розповідей. У книзі «Вийшов хеджер з туману…» став топ-менеджером найбільшого інвестбанку Біггс демонструє, що юнацьких навичок не розгубив.

Бартон Біггс 30 років працював в інвестиційному банку Morgan Stanley, організував там було відсутнє до того аналітичний підрозділ, керував блоком управління активами, а перед відходом з компанії вже іменувався «головним глобальним стратегом».

У 2003 році в 68 років він покинув Morgan Stanley, щоб заснувати свій хедж-фонд. Біггс — потомствений керуючий інвестиціями (його батько займався цим після Другої світової війни в Bank of New York), обвішаний з ніг до голови всілякими інвестиційними регаліями. Але він пише, що хвилювався як хлопчисько на першій презентації фонду Traxis Partners потенційним інвесторам. І недарма.

Презентація, до речі, за його словами, була провальна — грошей ніхто не дав. Так і в книзі він раз двадцять поминає непостійність інвесторів: мовляв, заробляв їм керуючий кілька років шалені гроші, одна помилка — половини клієнтів немає. Сам Біггс — жива ілюстрація цієї тези. До кінця 2003 року Traxis керував $1,5 млрд, все-таки Біггс вважався самим точним провісником поведінки міжнародних ринків. У 2004 році ця цифра досягла вже $2 млрд. Але тут Біггс помилився з цінами на нафту, втративши 15% вартості паю. Тепер він залишився лише з мільярдом. Дай бог кожному, звичайно, але амплітуда коливань неслаба — нерви у інвесторів ні до біса.

Читаючи твір Біггса, розумієш, що не ту книжку назвали «Інвестиційними байками». Це зветься книга професора нью-йоркській Stern School of Business Асват Дамодарана — до речі, теж нещодавно перекладена на російську. До байкам вона не має ніякого відношення — професор методично піддає сумніву застарілі стереотипи інвесторів і з цифрами в руках викриває нібито безумовно виграшні інвестиційні стратегії. А байка, як відомо,- це реальна історія, розказана, щоб чогось навчити (або чим-небудь розважити) слухача. Як раз цим доверху набита книга Біггса. Саме тому читати її залпом не можна. Це приблизно те ж саме, як в один присід здолати книгу «1000 кращих анекдотів».

За три десятки років у Біггса історій про невдачливих хеджерів, які втратили майже все і вже не встали на ноги, звичайно, накопичилося достатньо. Так що блиск спеціальності хеджера або просто керуючого активами після прочитання книги сильно тьмяніє.

Розумієш, що фондова торгівля — справа нервова і підвладне не кожному. Винятково наочно показано страждання инвестиционщика, який, наприклад, наперекір думці більшості тримає якісь папери, коли вони падають. Причому весь його досвід підказує, що до кінця впевненим у своїй правоті він бути не може: ринок непередбачуваний. Ринку-то що, а ось він у разі помилки втратить клієнтуру, що буде впертим ідіотом, змушений буде продати недавно куплений будинок і яхту, від нього піде дружина, він запрацює нервовий тик — і все це майже одночасно. Загалом, може бути, «не жили заможно — і не треба починати» і є вірна стратегія.

Біггс, звичайно, попутно розповідає практично про всіх інвестиційних стратегіях — з тих, які критикує Дамодаран. Цифр, правда, у Біггса майже немає. Одні пристрасті людські.

Замовити книгу «Вийшов хеджер з туману»

Рецензія опублікована в «Секрет фірми», автор — Сергій Кашин